ШКІЛЬНІ ТВОРИ. Поема І. П. Котляревського "Енеїда"

"Енеїда" — справжня енциклопедія українознавства (за поемою І. П. Котляревського "Енеїда")

      Іванові Котляревському, як і Тарасу Шевченку, відводять особливе місце в розвитку української літератури. Вони стояли біля її першоджерел. І якщо в поезії великого Кобзаря зазвучала душа українського народу, то справжньою енциклопедією українознавства стала поема Котляревського "Енеїда".

      На перший погляд, таке детальне, різнобічне змалювання побуту українського народу, яке ми зустрічаємо в поемі, здається дещо надмірним. Але що далі, то все з більшим інтересом читаєш розповіді письменника про те, як пригощають Енея в Дідони, Турна, Ацеста, Латина, як одягається Дідона, Ганна, в які ігри вони грають, які музики звучать під час веселих пишних обідів. Тож читаєш і дивуєшся: скільки знав Котляревський про життя свого народу!

      Зазначають, що в "Енеїді" згадано більше страв, ніж у спеціальних працях тих часів. На троянських, латинських, карфагенських столах стоять українські страви, горілка, слив'янка, наливка, сирівець. Бринчить бандура, витинає сопілка, грає дудка. У веселому танку кружляють дівчата, та. зовсім не карфагенські й латинські, а українські — в дрібушках, чоботах, свитках… Мабуть, немає такої деталі українського одягу, такого танцю, якого не згадав би у своєму творі Котляревський. Про життя і смерть, пекло і рай, війну і мирні радощі, бої козаків на суші та на морі — про все це ми дізнаємося, читаючи твір. Описи українського народу такі правдиві, що забуваєш про те, що герої поеми — представники зовсім інших культур. Ось чуємо голосіння матері Евріала над тілом свого сина: .

                        О, сину! Світ моїх очей!

                        Чи я ж тебе на то родила,

                        Щоб згинув ти від злих людей?

                        Тепер до кого прихилюся,

                        Хто злую долю облегчить?

      Звісно, це плач матері-українки. Отже, перед нами не тільки-енциклопедія побуту, а й енциклопедія духу українського. Адже найголовніші, найсуттєвіші особливості українського національного характеру втілені Котляревським в образах поеми.

      Також цей твір можна вважати енциклопедією соціальних відносин тієї пори. Тут є писарі та судді-хапуги, що по правді не судили, пани, які продавали селян, штатські і воєнні, мужики і міщани. Зустрічаємо згадки про освіту, про сімейні стосунки між чоловіком та дружиною, виховання дітей, ставлення до батьків. І оцінка всіх вчинків — це оцінка з позицій народної моралі.

      Образи казок, легенд, популярних у XVIII столітті, — теж повноправні герої цієї диво-поеми. Автор дає географію України тих часів: Опішня, Полтава, Решетилівка, Пушкарівка, Мильці і т. д.

      Звичайно, нелегко повірити, що такі широкі й глибокі знання може мати одна людина. Та геній Котляревського був спроможний охопити історію і сьогодення, культуру і життя, часи і простори, віки земні та Олімп небесний.

"Енеїда" І. Котляревського — перший твір нової української літератури

"Енеїда" І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і його природний літературний хист, які у поєднанні зазвичай і творять дива, українська література зараз може похвалитися цим прекрасним шедевром гумору і дотепності, краси і глибокого змісту.

"Енеїда" — перший твір нової української літератури. У чому ж полягало новаторство письменника? Насправді, цей твір принципово відрізняється від усього, що було створено українськими письменниками до того часу. Тому нова українська література починає свій відлік саме з цього твору.

Пишучи поему, І. Котляревський спирався на попередню традицію. У творі відчутні впливи філософії Сковороди, бурлескної літератури, інтермедій, вертепної та шкільної драми, поетичної традиції (зокрема, творів Некрашевича), а найбільше — впливи самого життя, народних звичаїв та традицій, народного характеру. Справа в тому, що у своєму творі Котляревський змалював життя народу, тоді як попередня література часто була далека від народного життя. 

Великий внесок І. Котляревського полягає також і в залученні народної мови до літератури. Я навіть сказав би, що це неоціненний внесок. Народна мова і раніше зустрічалася у творах, але здебільшого це були твори "низьких жанрів" і вживалася вона з певною настановою, переважно для того, щоб підкреслити чиюсь неосвіченість тощо. І лише прочитавши поему видатного українського поета, ми одразу розуміємо, наскільки ця мова була багатою! Існують навіть словники української мови, складені на основі творів І. Котляревського. Ціла мовна система, величезна кількість різноманітних синтаксичних конструкцій, художні засоби комічного, синонімічні ряди — усе це було в нашій мові ще стільки років тому! Про багатство мови "Енеїди" створено окремі наукові праці, але й звичайний читач захоплено спостерігає, як міниться різними відтінками барвиста мова "Енеїди"! Підрахували, що тільки на позначення поняття "ходити" Іван Котляревський вживає не менш як сорок синонімів!

Ніхто до Котляревського не зображував так яскраво народні звичаї. Сцени весілля, святкувань, народних гулянь прописано з такою точністю, стільки назв ігор, страв, одягу ми зустрічаємо в поемі, що недаремно "Енеїду" називають енциклопедією тогочасного народного життя!

Я із захопленням прочитав цей твір, бо він поєднує у собі все необхідне для того, щоб зацікавити читача: прекрасне почуття гумору, колоритне зображення характерів, точне відображення дійсності, хоч і далекої від нас, але не менш цікавої, багатство мови… Вислів "над книжкою твоєю "Енеїди" нащадок схилить радісне чоло" спочатку здавався мені надто пафосним, але прочитавши "Енеїду", я цілком погоджуюся з його автором. Я впевнений, що ще багато років нащадки діставатимуть справжнє задоволення від читання цього надзвичайного твору!

      "Еней був парубок моторний"

      (за поемою І. П. Котляревського "Енеїда")

 Поема "Енеїда" І. П. Котляревського — унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі "парубок моторний" Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі "Енеїда" з допомогою цього образу хотів підкреслити благородне, "божественне" походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.

                        Еней був парубок моторний

                        І хлопець хоч куди козак,

                        Удавсь на всеє зле проворний,

                        Завзятіший од всіх бурлак.

      Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується "всунути в руку Нептуну" півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.

      По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов'ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який "садить гайдука", любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього "Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило".

      Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?

      Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.

Використання засобів народної сміхової культури в поемі І. Котляревського "Енеїда"

"Енеїда" І. Котляревського — перша друкована книга — стала визначною подією в розвитку українського письменства. Написана живою українською мовою високохудожня поема в 1798 році засвідчила генетичну єдність нової української літератури з кращими зразками європейської бурлескно-травестійної поезії. "Енеїда" багатьма своїми якостями близька до творчості Ф. Браччоліні, Лаллі, Скаррона, А. Блюмауєра, М. Осипова. Але на відміну від перелічених вище авторів І. Котляревський наснажив сміх злободенними суспільно-політичними тенденціями. Письменник намагався засобами гумору та сатири не тільки підвести явища суспільного життя до розумного начала, а й певним чином звести егоїстичне часткове до підпорядкування інтересам "общого добра".

М. Максимович відзначав, що Котляревський сміявся "точнісінько так, як і в нашій народній поезії, яка потішалася однаково над простолюдином і над панством, над усім, що потрапляло їй під веселий час піснетворчості". Варті уваги й думки М. Дашкевича щодо гуманістичного початку твору, про розкриття духовної любові до людини.

Ми бачимо, що героїчні діяння Енея подані в поемі у світлі народної сміхової культури, виступаючи у контрастах суворо-героїчній однозначності епопеї Вергілія. Як просвітитель і гуманіст Котляревський ставить сміх на службу досягнення гармонії між людиною і суспільством.

Описуючи на початку твору Енея, автор наділяє його непривабливими рисами:

Еней був парубок моторний

 І хлопець хоч куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Головний герой на початку твору постає перед нами то гульвісою, то легковажним, то боягузом, що "піджав хвіст, мов собака, мов Каїн, заструсивсь увесь". У другій же частині, коли Еней усвідомив важливість свого призначення, він виступає хоробрим ватажком, мудрим діячем-організатором, турбується про інших:

Еней один не роздягався,

Еней один за всіх не спав,

Він думав, мислив, умудрявся.

Отже, Котляревський через осміяння людських вад намагався знайти позитивне у відношеннях людини і суспільства. Як і Сковорода, просвітитель вважав джерелом основного зла невідповідність особистості її призначенню в суспільстві. В еволюції образу Енея Котляревський засобами комічного намагався показати процес самоочищення, самовиховання і саморегуляції людини й підпорядкування її дій моральним нормам.

У творі подана широка картина суспільного устрою України другої половини XVIII ст. У сатиричному плані змальовані негативні риси панівних класів: паразитизм, жорстокість, хабарництво, пихатість, зажерливість, моральна нікчемність. Автор розвінчував богів і земних владик.

Знайомство з героями — Юноною, Нептуном, Еолом, Зевсом, Венерою, Латином, його дочкою Лавісею — надає можливість читачеві уявити й гостро осудити масштабність соціальних пороків феодально-бюрократичної системи того часу. Автор навмисне зображує дійсність у знижено-сміхово-му плані, підкреслюючи взаємозв'язок між загальним станом суспільства і особистістю. Котляревський показує, що реальна поведінка людини тісно пов'язана з умовами виховання, середовища, від її соціальної ролі. Використовуючи цій засіб оспівування високого, урочистого паралельно із низьким, трагічне поряд з комічним, автор підводив читача до думки, що всі люди від народження є рівними, тільки соціальні умови були причиною розшарування в суспільстві.

Таким чином, "Енеїда" І. Котляревського стала справді новаторським явищем у розвитку української літератури. Продовжуючи традиції у змалюванні козаків в інтермедіях та вертепній драмі, у віршах мандрівних дяків, жартівливих народних піснях та оповіданнях, І. Котляревський виступив новатором у використанні такого засобу, як поєднання жартівливого тону з серйозним, героїчним. Його сатиричний сміх був спрямований проти тих явищ, що обмежували природні потреби л юдин и та принижували її гідність. Утверджуючи нове в розвитку народної сміхової культури, І. Котляревський, на думку І. Франка, висловив діяльну любов до людини, до всього народу, "не вичерпав, одначе, ані свого часу, ані багатства української народної вдачі та традиції".

Історичні передумови написання поеми І. П. Котляревського «Енеїда»

І. П. Котляревський увійшов в історію української літератури як засновник нової української літератури, що заклав фундамент літературної мови на народній основі, справу якого розвинув і утвердив великий Шевченко. «Енеїда» І. П. Котляревського — перший твір нової української літератури. Які ж історичні передумови її появи?

І. П. Котляревському судилося жити на межі двох століть — XVIII і XIX, які були багаті на різні історичні події, що мали велике значення в розвитку української нації. Передусім зруйнування царицею Катериною II Запорозької Січі, позбавлення влади гетьмана і скасування гетьманства, а це означало, що наставали часи підкорення України Росією, період колоніального підданства, приниження української нації, занепад української культури.

У цей час у літературі триває розвиток барокової літератури, широкої популярності набуває бурлеск. А бурлескні жанри пов'язані з пародіюванням високої, урочистої тематики. Особливо зручною для бурлескно-травестійного пародіювання виявилась Вергілієва «Енеїда». У літературі це і період розвитку української поезії, застосування народної мови в літературі.

У 1775 року було зруйновано Запорозьку Січ. Козаки подались у мандри за Дунай, на Кубань. Волелюбні козацькі мотиви відображені в поемі «Енеїда» — творі про українське життя другої половини XVIII — першої половини XIX ст. Письменник жив у цей період, знав відношення простого люду до цих подій, усвідомлював необхідність протистояти імперській політиці, підняти патріотизм свого народу. Це змусило поета переодягти своїх героїв. Хоч і були герої під масками троянців, але ні грецькі імена героїв «Енеїди», ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману — всі розуміли, про що і про кого йдеться:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак...

А розділи, де троянці співають запорозькі пісні, де згадується про Гетьманщину — це нагадування народові про його славне минуле і заклик його відновити.

Отже, треба розглядати «Енеїду» у двох ракурсах: у першому — реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі; у другому — канва сюжету Вергілія. І як бачимо, виходячи зі змісту, перший домінує над другим, що дозволяє зробити висновок про те, що герої «Енеїди»

І. Котляревського — це типи національних характерів, а конкретніше — як запорозьких козаків:

Так славнії полки козацькі

Лубенський, Галицький, Полтавський

В шапках, було, як мак, цвітуть.

«Енеїда» І. П. Котляревського — твір просвітительського реалізму, бо він обстоював життя суспільства на засадах природної рівності, справедливості, а не на засадах переваги сильного. А слова-вимоги Юнони:

Нехай поселить тут свій рід.

Но тілько щоб латинське плем'я

Удержало на вічне врем'я

Імення, мову, віру, вид,

звучать дуже актуально і нині. Тож перечитайте «Енеїду» Котляревського — цю перлину і перший паросток нової української літератури, вершину досягнень української поезії травестійно-бурлескного характеру, в якій знайдете багато цінного про життя, культуру, традиції минулого нашого народу.

Героїчний подвиг Низа та Евріала (за поемою І. Котляревського «Енеїда»)

Шкільний твір

Для українців «Енеїда» І. П. Котляревського — високопатріотична епопея України, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. Письменник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — Низа та Евріала.

Низ і Евріал — земляки, обоє завербувались до війська Енея і присягнули йому на вірність, вірні дружбі:

Від тебе не одстану зроду.

З тобою рад в огонь і в воду.

На сто смертей піду з тобой.

Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов'язку:

Де общее добро в упадку,

Забудь отця, забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

Письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним. У своїх патріотичних думах Низ і Евріал не одиночки. Коли вони розповіли троянцям про їх план — забратися в тил ворога вночі і перерізати їх, то останні захоплено вітали їх:

Троянці всі тут заревли.

Одважних стали обнімати.

Вилазка в стан ворога — це свідчення глибокого усвідомлення героями вірності присязі, саможертовній товариськості:

Як ми Енею присягали

Для його служби жизнь оддали.

Як відомо, у Евріала є стара мати, а Низ — сирота, тому Низ умовляє товариша залишитись на варті, не ризикувати своїм життям, бо повинен жити заради матері старої. Однак Евріал залишається вірним батьківському заповіту:

Умри на полі, як герой.

Молодці намагалися довести свою вірність Енеєві. «За честь і к князю за любов» вони пішли в стан ворога. Вони на той світ одправляли ворогів, кололи, різали без розбору:

Любов к отчизні де героїть,

Там сила вража не устоїть,

Там грудь сильніша од гармат,

Там жизнь — алтин, а смерть — копійка...

І лише несподівана поява рутульського полководця Волсента з воїнами не дала врятуватись героям. Піймали Евріала і почали знущатися над ним, а цього не міг допустити Низ; він пускає із своєї засідки спис у ворога і цим видає себе.

Життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг:

Так кончили жизнь козарлюги,

Зробивши славнії услуги

На вічність пам'яті своїй.

Високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. Про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг Низа і Евріала і такі герої поеми, як брати Битіас і Пандор, троянці Геленор і Лик… Сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — Еней.

Отже, І. П. Котляревський у своїй поемі «Енеїда» оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.

Похожие статьи:

Учебный зал → ШКІЛЬНІ ТВОРИ. Повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»

Учебный зал → ТВОРИ за романом П. Загребельного «Роксолана» та повістю О. Назарука «Роксолана»

Учебный зал → ТВОРИ за повістю Івана Франка «Захар Беркут»

Учебный зал → СЕНС І ЦІННОСТІ ЖИТТЯ. Шкільні твори

Учебный зал → ШКІЛЬНІ ТВОРИ. П'єси Івана Карпенка-Карого