Над обрiєм жеврiє промiнь сонця

Над обрiєм жеврiє промiнь сонця,
Блищить на травах розсипом роса,-
Я в поїздi нiчному край вiконця
Вдивляюсь в даль крiзь луки i лicа...
     А там десь, за туманом рiдна хата, 
     Палає мальва край ворiт рясна,
     Бузок буя, калина, пахне м'ята,
     Дитинства там мого живе весна...
Лишилось вже до неї не багато,
Година, двi-i ось вже ця краса!
Терпляче там чекають мама з татом,-
На скронях снiг i на очах роса.
     О як же я їх хочу обiйняти!
     I бiльше нi на мить не вiдпускать!
     Натрудженiї руки цiлувати,
     Маленькою знов донечкою стать!
Себе виню що бачимось не часто,
Що помiж нами села i мiста...
Щодня для них прошу у Бога щастя,
I свiчку ставлю перед образом Христа. 

Похожие статьи:

Авторская поэзия → Опять иду с Судьбой на компромисс...

Авторская поэзия → Своё сердце закрою на ключ...

Авторская поэзия → Тройка...

Авторская поэзия → Белое и Чёрное.

Авторская поэзия → Старых сказок былая услада...