CBITЛIЙ ПАМ ЯТI БАБУСI ГЕТМАНЧЕНКО АНАСТАСII ЙОСИПIВНI Ти прийшла

CBITЛIЙ ПАМ'ЯТI БАБУСI ГЕТМАНЧЕНКО АНАСТАСII ЙОСИПIВНI

Ти прийшла до мене у сні,
Та торкнутись до тебе боюся.
Лиш сльоза по моїй щоці
Промовляє до тебе: „Бабусю!”
На схилі літ ні словечка сказати.
І в постелі лежати без стону...
Як я хочу тебе обійняти,
І провести с тобою розмову.
Я дивлюся ув очі твої
І лиш тихо тобі посміхаюсь.
Ти до мене ”Як справи твої?”
Я до тебе: „Бабусю, та знаєш,
Уже школу закінчила я,
І в Одесі уже я навчаюсь...
І щомиті, щотижня, щодня
Я тебе обійняти бажаю".
Я торкнулася зморщених рук,
І так серце простукало звучко.
Ти торкнулася до моїх губ,
І промовила: „Щастя, онучко!”
Ще з хвилину розмова була.
Я сказала їй все, що хотілось.
Ну а потім бабуся пішла,
А я (так не хотілось) проснулась.
Ти багато навчила у сні
Поважати і маму і тата.
Та не втратити совість в житті...
Тебе, мила, так не вистачає.
Так завжди було: тут – я, ти – там.
Розділяє з тобою нас ніжність...
Я пишу все до тебе листа,
Та, виходить, що цей лист у вічність...

Марина Фурса