Чужих д тей же, не бува , В дома стина й проста Чому ж душа у них

Чужих дітей же, не буває,
Відома істина й проста
Чому ж душа у них страждає?
Сумні та змучені вуста

Чужих дітей же, не буває,
Дитинства час - краща пора!
Чому ж батьків у них немає?
Лиш в снах, їх бачить дітвора

Чужих дітей же, не буває,
Безхмарне було в них буття
Чому ж життя їх так ламає?
А люди держать за сміття?

Чужих дітей же, не буває,
Вони - чистіші за кришталь
Чому ж сльоза з очей спадає?
Й нікому витерти, на жаль

Чужих дітей же, не буває...

Ігор Антонюк