Я стежкою нашою йду до ріки,
І згадую щастя минуле поволі.
Хай сонце згорає, минають віки,
Не буде більш серденьку мому покою.
Най зникне все геть і най з’явиться знову,
Розстелиться шляхом Чумацьким наш путь.
Аби я і ти…хоч колись у діброву
Могли, як раніше, щасливі гайнуть…
© Рибалка Анастасія 19.03.2014