Мовчу... Та й і що можу я сказати?
Для тебе я ніхто і це не таїна.
Я можу лиш за правилами грати.
Між нами просто:ні кохання, ні війна.
Моя душа тріпоче щохвилини.
Вона б давно повідала тобі
Все те, що з неї неупинно лине,
Але не буде легше ні мені, і ні тобі.
Ти звик бути таким, тебе вже не змінити,
А я не згоджусь бути однією із...
Можна звичайно і на картах ворожити,
Але між нами не пролазний ліс.
Говориш обіймав би без упину,
Ти б цілував мої зажурені уста,
І знаєш у таку хвилину
Для тебе я б померла, і разів до ста.
Але не часто ти таке говориш.
Дарма не буду тішити себе.
Напевне сотні ще дівчат ти це повториш,
А я усе життя чекатиму тебе.
В моїх очах побачиш історки надії,
В твоїх очах я бачу лиш печаль.
Я знаю, що не легко йти до мрії,
Але ще важке убивати в собі жаль.
Тебе я відпускаю просто, без вагання.
Я не шкодую про проведений з тобою час,
Але без краю ці мої страждання
Ніяк не зблизять із тобою нас.
Не зрозумів всього, тепер мене залиш
У моїх думах цих печальному мовчанні.
І спроби повернути ти облиш,
Бо я згоріла вже у палумї кохання.