Л на Костенко Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може,

Ліна Костенко

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

Похожие статьи:

Поэзия → Кто знает! Может быть, не хватит мне свечи И среди бела дня останусь я в ночи И, зернами дыша рассыпанного мака, На голову мою надену (Осип Мандельштам)

Поэзия → РАКОВИНА Быть может, я тебе не нужен, Ночь из пучины мировой, Как раковина без жемчужин, Я выброшен на берег твой. (Осип Мандельштам)

Поэзия → Tristia Я изучил науку расставанья В простоволосых жалобах ночных. (Осип Мандельштам)

Поэзия → Может быть, это точка безумия, Может быть, это совесть твоя - Узел жизни, в котором мы узнаны И развязаны для бытия. (Осип Мандельштам)

Поэзия → Неподражаемо лжет жизнь Сверх ожидания, сверх лжи... Но по дрожанию (стихи Марина Цветаева)