ШЕВЧЕНКО Т. Г. ЗАПОВІТ. Вірш

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу… отоді я
І лани і гори -
Все покину і полину
До самого бога
Молитися… А до того -
Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Похожие статьи:

Поэзия → Заповедей не блюла, не ходила к причастью. Видно, пока надо мной (стихи Марина Цветаева)

Поэзия → Меж нами десять заповедей Жар десяти костров. Родная кровь отшатывает, (стихи Марина Цветаева)

Поэзия → ЛЕТАЮЩИЕ ОСТРОВА Именно эти скалы стали прообразом летающих островов из Аватара. (#стихи_разное)

Поэзия → ШЕВЧЕНКО Т. Г. СОН. Комедія

Поэзия → М а г д а л и н а Меж нами - десять заповедей Жар десяти костров. (стихи Марина Цветаева)