Біжить людина по дорозі,
Що називається життя.
Вона вбача в далеких далях
Яскраве сонечко, ясне.
Кричить тваринне у людині
Ти забери його собі!
Й матимеш ти гроші й славу
І скориш увесь ти світ.
Йде людина навпростець
Толочячи прекрасні квіти,
Щоб досягнути міражу
В якім вона зазнає щастя.
Бува проходим ми шляхи
У розмірі свого життя,
Щоб зрозуміти головне
Мета життя - це не омана.
Тож зупинись! Не розривайся
Біжучи із боку в бік
Ти навколо озернися!
І під ноги подивись!
Все, що треба, ми вже маєм
У середині вона
І шепоче тихо й ніжно
Наймудрішії слова,
Огортає нас Любов‘ю
І дарує почуття,
Що запалюють нас світлом,
Миром, радістю, добром!
І цей шлях життя нам данний,
Щоб пізнати головне
Те, що завжди з нами поряд
Й називається - ДУША!