ТВОРИ за повістю Івана Франка «Захар Беркут»

«На правді й честі земля держиться» (моя оцінка головних героїв повісті Івана Франка «Захар Беркут»)

Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.

На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.

Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.

Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.

Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.

Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Моє ставлення до боярина Тугара Вовка з повісті І. Франка «Захар Беркут»

Творчість І. Франка вражає тематичним і жанровим розмаїттям. Прозова спадщина письменника налічує 8 повістей і понад сто оповідань. І серед них повість «Захар Беркут», де І. Франко змалював наших хоробрих предків, які мужньо і відважно захищали рідну землю від монголо-татарських завойовників.

Серед дійових осіб повісті є як позитивні, так і негативні образи. Один із них — боярин Тугар Вовк. У цій повісті І. Франко показує Тугара Вовка гнобителем, зрадником, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою допомогою підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами.

Моє ставлення до боярина Тугара Вовка відверто негативне. Як же ще можна ставитись до людини, яка зрадила свій народ, батьківщину? Вчинки і дії його викликають осуд, огиду. Серце боярина було засліплено жадобою влади, ненависті до тухольців, які встановили справедливі закони у своїй громаді. А після свого вигнання він вирішує помститися непокірним тухольцям. Та не судилося зрадникові здійснити свої підступні наміри. Як і інші загарбники, він безславно гине.

Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби та огиди.

Вiдображення в повiстi Iвана Франка "Захар Беркут" героiчноi боротьби народу Русi в XIII столiттi проти татаро-монгольських нападникiв

Iван Франко був визнаним iсториком, цiкавився iсторичним минулим своєi батькiвщини, написав багато художнiх творiв i наукових праць. Найвiдомiшим художнiм твором Iвана Франка на iсторичну тему є повiсть "Захар Беркут", написана на конкурс, оголошений редакцiєю журналу "Зоря" (1882), i надрукована в цьому ж журналi 1883 року.

У повiстi зображено боротьбу наших пращурiв проти монголо-татарськоi навали на Карпатську Русь 1241 р. У вiдтвореннi iсторичного минулого письменниковi допомогли художня вигадка та народна творчiсть, зокрема широко вiдома в Галичинi i в Закарпаттi легенда про затоплення монголiв тухольською громадою.

Франко створив художнi образи народного проводиря Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави, яка перейшла на бiк народу, та Тугара Вовка, що зрадив народ i перейшов на бiк ворога.

Iсторично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольськi орди на руськi землi, вiдобразив подii весни 1241 року, згадав битву з ворогами на рiчцi Калцi 1224 року. Монгольськi орди зображенi як ворожа сила, що несла смерть i руiну руським землям. Iван Франко змалював образи ватажкiв монгольських загарбникiв Пети й Бурунди. Обидва — сильнi люди з владними характерами, але славились неабиякою жорстокiстю.

Iз огидою описує автор загарбникiв, порiвнюючи iх з хижими звiрами, що шукають, кого б пожерти, але з любов'ю розказує про героiчних тухольцiв на чолi з вiдважним Захаром Беркутом, в образi якого втiленi найкращi риси трудовоi людини, народна мудрiсть, воля до боротьби за щастя свого народу. Вiн iз гнiвом обрушується на Тугара Вовка, коли той претендує на право володiння Тухольщиною. Сам Беркут, дiзнавшись про навалу монголiв, виявляє глибоке розумiння небезпеки для Русi Карпатськоi. Готуючи оборону долини, Захар Беркут орiєнтує громаду на те, що iх завдання не лише вiдбити монголiв, а знищити iх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук iншим народам. Вiн гордий за сина Максима, що допомагає йому в нелегкiй боротьбi. Обидва вони зумiли пiдняти громаду та пiдготуватися разом з iншими тухольцями до знищення ворогiв: заманити iх до улоговини, перекрити вихiд водi, що затопила улоговину i нападникiв, якi загинули страшною смертю у панiцi. Захар своiми руками з катапульти посилає величезний камiнь на ворогiв, знаючи, що серед них може бути його син. "Нехай радше гине мiй син, нiж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю".

Але головним персонажем повiстi є народ, образ його уособлений в тухольськiй громадi. Вiн сам вирiшує свою долю i забезпечує собi свободу та незалежнiсть. Тому iдея єдностi i глибокий патрiотизм є провiдною думкою цього твору. Все це зробило повiсть сучасною та актуальною, а любов до свободи i рiдноi землi увiковiчили ii.

Проблеми честі і зради в повісті Івана Франка "Захар Беркут".

Шкільний твір

     Зрада не раз завдавала горя і страждання нашим пращурам. Іван Франко все своє життя боровся проти зрадників українського народу. Створення образу зрадника в повісті "Захар Беркут" і зображення розправи народу над ним робило твір більш наближеним до сучасності, будило думку про визволення від іноземного поневолення. Письменник відтворив гострі конфлікти між феодалом Тугаром Вовком і тухольською громадою, показав могутність народу в боротьбі зі своїми гнобителями.

     У творі образ Тугара Вовка наділений яскраво вираженими індивідуальними рисами характеру.

     Запідозривши боярина в невірності, князь Данило звелів йому поселитися в Тухольщині. Сам Тугар Вовк громаду всіляко утискав, намагався поневолити її. Громада, захищаючи свої інтереси, викликала самоправного феодала на громадський суд.

     Щоб замести сліди своєї зради в боях на річці Калці 1224 року, коли він видав ворогам плани битви руських князів, боярин вбиває єдиного свідка цієї зради Митьку Вояка. Громада без вагань виносить вирок Тугарові, вчинок якого переконливо довів, що він зрадник.

     У дні найтяжчих випробувань для народу Карпатської Русі Тугар Вовк вдруге стає зрадником. Разом із монгольськими ватажками складає він плани наступу, видає шляхи і місця оборони. Це він радить монголам спалити хати тухольської громади.

     Зовсім по-іншому зображено Мирославу й молодого Беркута — Максима. На основі цих образів автор провів ідею єдності та палкого служіння народу. Обоє вони сміливі, мають сильний характер, патріоти, які служать своїм землякам і воюють проти зрадників.

     Максим виявив себе безстрашним лицарем і вольовим начальником. На хвилювання Тугара Вовка, що забив ведмедя, Максим із прямотою сказав, що коли б звір тримався купи, то й зграя вовків йому була б нестрашна. Як і батько, хлопець бачить незламну силу в єдності людей.

     Великий гнів і ненависть до зрадника виявив Максим під час збройного зіткнення тухольців із монголами, очоленими Тугаром. Героїчно бився Максим із ворогами. Його захоплюють у полон. Молодий Беркут обзиває Тугара зрадником, рабом Чінгісхана. Для юнака неволя гірше від смерті. Тугар Вовк радить напівмертвому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді він буде жити. Палкий патріот відповідає, що краще вмерти, ніж рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі за власне життя.

     Мирослава — дочка боярина, яка перейшла на бік народу. З дитинства залишилась сиротою, виросла красивою та доброю дівчиною; була сміливою та запальною. Вона зуміла постояти за себе, захистити своє щастя, коли батько заборонив шлюб із Максимом. Вона бачить батькову несправедливість.

     Мирослава благає батька не йти до ворога, не губити себе та її. Дівчина швидше може уявити себе мертвою, ніж зрадницею свого краю. Вона тікає з ворожого табору, переходить на бік тухольців, повідомляє про напад ворогів, навчає тухольців, як зробити катапульту.

     Іван Франко вдало передав почуття молодих людей, палких патріотів своєї батьківщини. Рід Беркутів присвятив своє життя єдності й процвітанню народу

Похожие статьи:

Учебный зал → СЕНС І ЦІННОСТІ ЖИТТЯ. Шкільні твори

Учебный зал → ШКІЛЬНІ ТВОРИ. П'єси Івана Карпенка-Карого

Учебный зал → ТВОРИ за романом П. Загребельного «Роксолана» та повістю О. Назарука «Роксолана»

Учебный зал → ШКІЛЬНІ ТВОРИ. Повість Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»

Учебный зал → ШКІЛЬНІ ТВОРИ. Поема І. П. Котляревського "Енеїда"